СОРОК ТРЕТЯ СКИБКА АНЕКДОТІВ
СОН ПІД НОВИЙ РІК
Від народу записав та
думки у вірші вклав
Володимир Гончаренко
* * *
Горбачову сон приснився,
Що на той вiн cвіт з'явився.
Бачить
довгий стіл
у cнi,
Грати ковані міцні.
Там на лаві довгій в
ряд
Комуністи три сидять.
Biн, звичайно, зрозумів,
Що на божий суд забрів.
І крізь марево руде
Чує голос: «Суд iдe!».
Кожен низько
поклонився
Замість Бога вождь з'явився.
Ленін руку піднімає,
Суд загробний починає.
Підійди,
товарищ Сталін,
Тебе славить перестали?
Та «заслуг» минулих літ
Залишивсь
кривавий слід.
Поговоримо про те,
Хто нам слід той замете!
Ми чимало натворили,
А на тебе, брат, звалили.
Щось було й не обережне.
Та прийми все, як належне.
Бо куди діватись нам,
Не ділити ж пополам?!
Ти ж не мало потрудився,
Kpoвi всмак уже напився.
I co6i присвоїв
право
Суд чинить, творить розправу:
Тих на
розстрл,
тих в Сибір
До глухих холодних нір,
У похмурих казематах
Крові пролилось багато.
Чи ти в дурнi вcix пошив,
Чи від кpoвi
захмілів,
Що ти нас отак підвів?
Чи як владу ти відчув,
Про домовленість забув?
Я ж тебе попереджав,
Щоб ти нас не забував.
Все ж мене не слухав, брате,
Як
карати, так карати
Й посадив
ycix за грати.
- Весь народ в одній в'язниці
Бо не мir вже зупиниться,
Так від жаху закрутив.
1 не
зважив на поради:
Якщо хочеш дуже влади,
Будь російському
народу
Не князьок, не воєвода,
I не злісний варвар-цар,
А порадник-пономар.
Та тебе несло все вище,
Тільки божий суд все ближче
Не надійся на
хабар.
Ти ж
домовленість
забув,
Hi6и тих порад й не чув.
Ти по своєму робив
Все в iмперії згубив.
I мільйони безневинно
Ти загнав у домовину.
Кару вищу заслужив.
Ленін варту викликає
В «темну» Сталіна саджає
Звір би злий його побив!
Ну,
Микито, що з тобою!
Що ти крутиш головою!
Щось ти зовсім захандрив.
Ти ж бадьоро танцював,
Батьком Сталіна ти звав
I для Берії на скін
Не один прислав загін
3 України бідаків
Для в'язниць,
для Coловків.
Хоч ти знав, що там загинуть.
У Гулазі десь «спочинуть».
Ти чого, не взнавши броду.
Biв народ в огонь i в воду!
Кукурудзу скрізь
розводив,
Свояків cвоїx
розплодив.
I такого натворив,
Що весь світ заговорив.
Розбазарив ти чимало
За кордон хутра та сала.
Навіть Ніна
твоя мила
Дарувала що хотіла.
І алмази, й килимки,
1 заводи, й літаки.
Чи ти сонний з печі впав,
Що цілинні разорав?
А в OQH як засідали
Ледве з тріском не прогнали.
Не хотів правдиво жить,
Йди дияволу
служить.
Тут підходить якась
гнида
І Хрущова в пекло
кида.
Ленін далі править
суд,
Бачить ще когось
ведуть.
Той мужик ледве
чвала
Неважнецькі знать
діла.
Вождь не зміг іще й змигнуть –
Льоню Брежнєва
ведуть
– Льоня! Щелепа щось пада,
Чом душа твоя не рада?
На правдивий іди суд.
Чи.вже ноги не несуть?
Розкажи, чим ти грішив,
Голим як народ лишив.
Все міняли й продавали,
За кордоном пропивали,
Вдіта вся була Європа,.
Т|ілки в нас світилась ...
Скр|ізь пустеля та сміття,
Занепало все
життя.
І було не до науки.
Опускались в людей руки.
I невігластво повсюди.
Люди, н|іби i не люди.
Казнокради i бандюги,
Дармоїдн i хапуги.
Виростив бур'ян
високий
За неповних 20 poків.
І всілякої
зарази
Ти чимало натаскав.
І за це чотири рази
Ти собі Героя брав?
За які такі
заслуги
3міr себе так увінчать?
Чи ти вигнав із країни
Незліченну вражу рать?
Чи ти Київ, чи
Карпатн
З-під фашистів
визволяв?
Чи ти мир приніс
до хати,
Яку Сталін змордував?
Воював. Та тьки де?
Де пиятика гуде,
Де чиновницька хула
3 молотка
все продала?
Де твої дружки, як
тать,
Все могли вночі забрать.
Скрізь неправда i обман,
А ти вів себе як пан –
Гнав дітей в
Афганістан.
– Йди у
смоляний казан!
А за
«спогади» таої
Принесуть хай холуї
Всі медалі й
ордени,
I з лампасами штани.
3ірочки i аксельбанти,
Bci
значки i транспоранти.
Вічно тут сидіть
старайся,
Під вагою ж не згинайся.
Ленін голову підвів
Горбачева в залі вздрів.
Ой, Михайле, де ти взявся!
Що так дуже налякався!
Звать тебе я не велів,
Але добре, що забрів
Ти на цю пекельну муку,
Може, буде за науку.
Поганенькі твої справи.
Не впізмать тепер держави.
Стали хворими й худими,
Д|ти родяться сліпими.
Стронцій на поля лягає,
А народ його з'їдає.
В магазинах ні шиша,
А в кишенях – ні гроша.
Чоловіки таке горе
В горільчане топлять море.
Не туди почав ти линуть...
Не пора тобі вже кинуть
Той престол, що ти не тягнеш!
Може, інший одяг вдягнеш?
Вже зі сцени йти пора.
Хай народ сам вибира,
Хто в державах буде
править,
Яких армія ще давить
–
Партократам потура.
Не хапав ти нагород,
Але голодом народ
Заморив не згірше ката —
Того Сталіночка-брата,
Що i досі, мов мара,
Людям душі роздира.
Тож подумай–погадай,
I держави
передай
У надійні добрі руки,
Щоб згадали тебе й внуки.
Добрим словом в добрий час,
Хай
народ прославить нас.
Кремль неначе похитнувся,
Горбачев в цей час проснувся.
Ху-х, наснилася ж мара,
Миттю очі продира.
Вже нема його „пристолу”,
Тягне Буш його з-за столу
І до себе забира.
І зраділи тут усі.
Так скінчив життя ганьбою
Цар останній на Русі.
Немає коментарів:
Дописати коментар