неділя, 29 вересня 2013 р.

Володимир Гончаренко
Сорок четверта скибка анекдотыв


„ЗОЛОТА НАША ЮЛЯ!”
Те,  що Тимошенко – кровопивця українського народу і обходиться Україні дуже дорого, - це вже ні для кого не секрет. Це зрозуміли нарешті навіть щирі її прихильники.
Захопивши нафтогазовий ринок в 90 -х роках - ця аферистка разом з Павлом Лазаренком пограбувала Україну на сотні мільярдів доларів. Що вилилося в серйозні проблеми і судові позови.
Вона була дорогим політиком. Її зусилля по  приведенню до влади бога Ющенка і його  компанії обійшлося Україні  в серйозну політичну кризу і подальшу економічну чехараду.
Вона була непомірно дорогим прем'єр-міністром України з її щоденними переодяганнями в нові костюми та плаття, які платникам податків обходилися щодено  в сотні тисяч доларів. За розмахом розкошів і прикрас вона не поступалася російській імператриці 18 століття Єлизаветі Петрівні, яка залишила у спадок російському народові понад двадцять тисяч платтів, вщент знищену економіку та три карбованці в державній казні.
Юліні газові контракти досі обходяться  в мільярди доларів, подарованих іноземним компаніям. Це те, за що її там так дуже люблять. А підписання газових контрактів з Росією поставило Україну  на коліна перед іноземним капіталом. Вигідно і Америці, і Європі, і Росії. Тільки не нам. Бо ми вимушені в іноземних інвесторів та у МВФ  брати непомірно великі кредити, а  газ за непомірно високими цінами. Вона зробила добру послугу іноземному капіталу, як російському, так і міжнародному. Тільки українців зробила рабами і дурнями. Можливо, це навмисне, можливо від якоїсь внутрішньої ненависті до українців (адже вона єврейка, і цього не потрібно скидати з рахунку).
І сьогодні Тимошенко не зраджує собі. Вона навіть зараз, перебуваючи в так званому ув’язненні, дуже дорого обходиться українському народові, який вимушений платити за всі її авантюри із своєї кишені. Навіть знаходячись у в’язниці, вона дістає своїми довгими пальцями до кишень платників податків і витягає на своє обслуговування в лікарні мільйони доларів. Вона знаходиться скоріше на курорті аніж на лікарняному ліжку. Ще влітку депутат Європарламенту від фракції Прогресивного альянсу соціалістів і демократів Зіта Гурме (Угорщина) розповіла журналістам про своє психологічне і моральне потрясіння і здивування, яке вона пережила, дізнавшись про ті суми, в які обходиться, так звана „політична ув’язнена” –  Юлія Тимошенко.
Не зрозумілим до нинішнього часу лишається і те, чому влада така лояльна до справжнього державного злочинця, якою є Юлія Тимошенко. Чому вони не розкажуть усю жахливу правду, яка огортає магічну тінь Юлії Тимошенко. І чому різні тягнибоки, клички та яценюки так пристрасно кричать: „Юлі волю!”. Вони ж розумні люди і, певне, знають всі деталі Юліних афер. Чесні політики давно б відхрестилися від послуг  закадичної аферистки і від її „золотої ручки”. Розповідають, що вона свої „золоті щупальця” запускала в усі сфери української економіки, в тому числі не гребувала і  кредитними спілками, гроші від яких ішли на її передвиборні кампанії, банери, бігборди, різного роду сердечка та тігрюлі. Які, ой, у яку копієчку обійшлися українцям. Вона розпоряджалася бюджетом, як своїм власним сейфом.
    За підрахунками фахівців і компетентних людей „лікування” Юлії Тимошенко  за 8 років обійдеться Україні більш ніж в 200 млн. гривень. Будь-яку розумну людину така сума шокує. Тільки не нашу владу. Адже це дуже дорого, бо  це ж гроші платників податків, гроші тих же пенсіонерів, інвалідів війни та праці, малозабезпечених. Бо із-за Юліних примх і забаганок будуть недоплачені пенсії, допомоги на дітей інвалідів, тяжко хворих людей. Чи є у нас підліша людина, кровожадніша і ненависніша, якою є Юлія Тимошенко. Чи є у нас підстави не довіряти висловлюванням шановного євродепутата Зіти Гурме. Особливо якщо врахувати, що при всій увазі до Тимошенко, жодна із сторін слів Зіти Гурме не спростувала ?
200 мільйонів - це забагато навіть для такої великої держави, як Україна. Але якщо врахувати, що це сума на лікування однієї конкретной ув'язненої, то справа набирає зовсім іншого характеру. Сидіти Юлії Тимошекно  залишилося 5 років. Скільки вона ще  вип’є крові  з народу, скільком іншим  ув’язненим буде недодано коштів навіть на нормальне існування в колонії суворого режиму. Виступає тут ще й інший аспект. Чому Юля знаходиться на „курортному лікуванні”, а її роки перебування на „лікарняному” курорті не відраховуються від загального „стажу відсидки”. Охорона Тимошенко - теж тягне чималу суму з бюджету на оплату праці охоронцям (зі слів самої Тимошенко, її охороняють добрий десяток охоронців, та й лікарям як і  державній  пенітенціарній службі потрібно платити з кишені платників податків.
    Вибачте, панове, але якщо ми будемо тратити на одного афериста шалені гроші, то шахраї і авантюристи захочуть сидіти у в’язницях в комфортних умовах, а на них буде працювати. все суспільство. І це влада вважає справедливим і нормальним явищем? В той час, як вона з презирством ставиться до своїх пенсіонерів та інших знедолених людей.
На яких  підставах держава тринькає бюджетні кошти? Шістнадцять прихованих камер у палаті (про які розповідає Юлія Володимирівна у своєму інтерв'ю «Українській правді» ) - теж привід задуматися про нераціональне використання бюджетних коштів. По-перше, самі камери ці недешеві, та і їх обслуговування коштує грошей. Та й за екранами має хтось стежити, це як мінімум три людини - правда, вони можуть входити в ту сотню охоронців, про які говорить Тимошенко.
Наскільки відомо, прекрасно влаштована камера в Качанівській колонії простоює в очікуванні Тимошенко, а це, за великим рахунком, теж розбазарювання державних коштів, оскільки - нераціонально використовуються площі колонії.
І це в той час, коли гроші, які поцупили злочинці, подібні до Юлії  Тимошекно, в членів кредитних спілок ніхто й не збирається шукати. А вони величезні. Тільки на Черкащині ошукано в кредитних спілках понад 48 тисяч вкладників на загальну суму понад 700 мільйонів грн. А в Україні Юліні дружбани пограбували понад 1,5 мільйона громадян, поцупивши в них понад 4,5 мільярда грн.. І нічого. Розгулюють на волі, розбавляючи і прикрашаючи своє „скорбне” життя вечірками, нічними клубами, шикарними ресторанами. Поцуплені Юлією  гроші знаходяться в її доньки чи в інших родичів. І ніхто їх не може знайти і відібрати. Бо це буде порушення прав людини. А якщо поцупили шахраї у членів кредитних спілок кошти, то це так і треба. Бо закони в Україні створені під бандюг, шахраїв і всякої нечесної наволочі. Ці аферисти вміють і знають як приховати гроші. Тут спливають в пам’яті аналогії, бо ніби з Юлі Тимошенко Теодор Драйзер виписав образ Каупервуда – надзвичайно хитрого, пронирливого  афериста, пройдохи  і шахрая. А держава з кишені платників податків продовжує оплачувати її „курортне лікування” і колись її вольготне життя. Якось панове, виходить, нечесно.
Мільйони ошуканих пенсіонерів, ветеранів війни та праці, дітей війни, малозабезпечених страждають і гинуть від нужди і неможливості купити ліки, а купка безчесних і бездушних бандюжок, в тому числі і Юлія Тимошенко, розкошують. І навіть у в’язницях їм створюються всі блага, щоб вони не відчувати жахів цього безсоромного, бездушного,  спотвореного ними ж світу.
В той час, коли на кожного  ув’язненого припадає аж 35,9 грн на місяць (це дані Державної пенітенціарної служби), а на  утримання в лікарняному стаціонарі одного звичайного хворого держава витрачає 83 копійки на добу, переважна більшість злочинців, користуючись законами, які створені ніби спеціально під них, насміхаються над чесними людьми і продовжують грабувати і знущатися над ними, підриваючи цим самим їхній психічний стан, здоров’я і заганяючи чесних людей передчасно в домовину. Ну як, панове депутати, гарно ви вибудували нам нашу незалежну державу, в якій ви й самі стали співучасниками великих і малих злочинів і тієї корупції, в якій задихається наше суспільство?
Ми нещодавно проводили в Черкасах конференцію ошуканих вкладників кредитних спілок, на яку прибуло понад 600 делегатів. Проблема не з простих, але яскравих прикладів корупції нашого суспільства. Запрошені були  депутати з усіх опозиційних і провладних партій. І що ж ви думаєте, хоч один прибув на конференцію? Ні!
      Я ажніяк не хотів би, щоб Юлія Володимрівна сиділа у в’язниці і навіть, щоб не лікувалася у «Шаріте». Хай би вона була жива та здовора і ходила на волі, аби вона чесно свого часу працювала на Україну, а не на свої живоглотські потреби. То замість лікарні її потрібно примусити повернути вкрадені мільярди. Однак, коли вона прокралася, то зараз хотів би побачити, як вона повертає ті мільярди, які вкрала з Павлом Лазаренком та іншими поплічниками по корупційних схемах. Та й Лазаренка сюди варто було б притягнути, а коши поцуплені ним разом з Юлею, повернути народу. І ще – нехай вона разом із своїм поплічником Віктором Ющенком поверне добру славу і честь українському народу, який вони буквально затоптали в багно за свої роки правління.
Я б порадив  Президенту України  В.Ф. Януковичу випустити Юлію Тимошенко із в’язниці і підписати європейські домовленості про асоціацію за таких умов, якщо Європа допоможе нам повернути в Україну украдені Юлією Тимошенко мільярди (нехай приїдуть і умовлять її це зробити). А якщо вона відмовиться особисто це зробити, то її західноєвропейські дружки і вболівальники із-за океану нехай зроблять це за неї – відшкодують шкоду, нанесену її злочинною діяльністю в розмірі 100 мільярдів грн. По-друге:  щоб вона після цього виїхала з України без права повернення. І по-третє: щоб вона лікувалася в зарубіжних клініках за власні  кошти, а чи за кошти своїх європейських друзів. Там її лікуватимуть краще без камер стеження і охорони з довіреними їй лікарями разом з керівництвом клініки «Шаріте». Радив би в такий спосіб позбавитися від такої чорної чуми, якою є на сьогодні Юлія Тимошекно. І нам буде спокійніше, і бюджету легше, і Юлія Тимошенко буде вільна. І нехай тоді  Європа цілує свою Юлю взасос, як і кули того забажає.
Думаю, що всім від цього буде тільки краще. З Богом, Юлічко!
Володимир Гончаренко

пʼятниця, 27 вересня 2013 р.

Володимир Гончаренко СОРОК ТРЕТЯ СКИБКА АНЕКДОТІВ

Володимир Гончаренко
СОРОК ТРЕТЯ СКИБКА АНЕКДОТІВ




СОН ПІД НОВИЙ РІК

Від народу записав та думки у вірші вклав
Володимир Гончаренко
* * *
Горбачову сон приснився,
Що на той вiн cвіт з'явився.
 Бачить довгий стіл у cнi,
Грати ковані міцні.
Там на лаві довгій в ряд
Комуністи три сидять.
Biн, звичайно, зрозумів,
Що на божий суд забрів.
І крізь марево руде
Чує голос: «Суд iдe!».
Кожен низько поклонився
 Замість Бога вождь з'явився.
 Ленін руку піднімає,
Суд загробний починає.
  Підійди, товарищ Сталін,
 Тебе славить перестали?
Та «заслуг» минулих літ
 Залишивсь кривавий слід.
Поговоримо про те,
Хто нам слід той замете!
Ми чимало натворили,
А на тебе, брат, звалили.
Щось було й не обережне.
Та прийми все, як належне.
Бо куди діватись нам, 
Не ділити ж пополам?!
Ти ж не мало потрудився,
Kpoвi всмак уже напився.
I co6i присвоїв право
Суд чинить, творить розправу:
 Тих на розстрл, тих  в Сибір
До глухих холодних нір,
У похмурих казематах
Крові пролилось багато.
Чи ти в дурнi вcix пошив,
 Чи від кpoвi захмілів,
Що ти нас отак підвів?
Чи як владу ти відчув,
Про домовленість забув?
Я ж тебе попереджав,
Щоб ти нас не забував.
Все ж мене не слухав, брате,
 Як карати, так карати
 Й посадив ycix за грати.
 -  Весь народ в одній в'язниці 
Бо не мir вже зупиниться,
Так від жаху закрутив.
 1 не зважив на поради:
Якщо хочеш дуже влади,
 Будь російському народу
Не князьок, не воєвода,
I не злісний варвар-цар,
А порадник-пономар.
Та тебе несло все вище,
Тільки божий суд все ближче
 Не надійся на хабар.
 Ти ж домовленість забув,
Hi6и тих порад й не чув.
Ти по своєму робив 
Все в iмперії згубив.
I мільйони безневинно
Ти загнав у домовину. 
Кару вищу заслужив.
Ленін варту викликає 
В «темну» Сталіна саджає
Звір би злий його побив!
 Ну, Микито, що з тобою!
Що ти крутиш головою!
Щось ти зовсім захандрив.
Ти ж бадьоро танцював,
Батьком Сталіна ти звав
I для Берії на скін
Не один прислав загін
3 України бідаків
Для в'язниць,
для Coловків.
Хоч ти знав, що там загинуть.
У Гулазі десь «спочинуть».
Ти чого, не взнавши броду.
Biв народ в огонь i в воду!
Кукурудзу скрізь розводив,
Свояків cвоїx розплодив.
I такого натворив,
Що весь світ заговорив.
 Розбазарив ти чимало
За кордон хутра та сала.
Навіть Ніна твоя мила
Дарувала що хотіла.
І алмази, й килимки,
1 заводи, й літаки.
Чи ти сонний з печі впав,
Що цілинні разорав?
 А в OQH як засідали
Ледве з тріском не прогнали.
Не хотів правдиво жить,
Йди дияволу служить.
Тут підходить якась гнида
І Хрущова в пекло кида.
Ленін далі править суд,
Бачить ще когось ведуть.
Той мужик ледве чвала
Неважнецькі знать діла.
Вождь не зміг іще й змигнуть –
Льоню Брежнєва ведуть
– Льоня! Щелепа щось пада,
Чом душа твоя не рада?
На правдивий іди суд.
Чи.вже ноги не несуть?
Розкажи, чим ти  грішив,
Голим як народ лишив.
Все міняли й продавали,
За кордоном пропивали,
Вдіта вся була Європа,.
Т|ілки в нас світилась ...
 Скр|ізь пустеля та сміття,
Занепало все життя.
І було не до науки.
Опускались в людей руки.
I невігластво повсюди.
Люди, н|іби i не люди.
Казнокради i бандюги,
Дармоїдн i хапуги.
Виростив  бур'ян   високий
За неповних 20 poків.
І всілякої зарази
Ти чимало натаскав.
І за це чотири рази
Ти собі Героя брав?
 За які такі заслуги
3міr себе так увінчать?
Чи ти вигнав із країни
Незліченну вражу рать?
 Чи ти Київ, чи Карпатн
З-під фашистів визволяв?
 Чи ти мир приніс до хати,
Яку Сталін змордував?
Воював. Та тьки де? 
Де пиятика гуде,
Де чиновницька хула
 3 молотка все продала?
 Де твої дружки, як тать,
Все могли вночі забрать.
Скрізь неправда i обман,
А ти вів себе як пан
Гнав дітей в Афганістан.  
   – Йди у смоляний казан!
 А за «спогади» таої
Принесуть хай холуї
Всі медалі й ордени,
I з лампасами штани.
3ірочки i аксельбанти,
 Bci значки i транспоранти.
Вічно тут сидіть старайся,
Під вагою ж не згинайся.
Ленін голову підвів
Горбачева в залі вздрів.
Ой, Михайле, де ти взявся!
Що так дуже налякався!
Звать тебе я не велів,
Але добре, що забрів
Ти на цю пекельну муку,
Може, буде за науку.
Поганенькі твої справи.
Не впізмать тепер держави.
Стали хворими й худими,
Д|ти родяться сліпими.
Стронцій на поля лягає,
А народ його з'їдає.
В магазинах ні шиша,
А в кишенях – ні гроша.
Чоловіки таке горе
В горільчане топлять море.
Не туди почав ти линуть...
Не пора тобі вже кинуть
Той престол, що ти не тягнеш!
Може, інший одяг вдягнеш?
Вже зі сцени йти пора.
Хай народ сам вибира,
Хто в державах буде править,
Яких армія ще давить
Партократам потура.
Не хапав ти нагород,
Але голодом народ
Заморив не згірше ката
Того Сталіночка-брата,
Що i досі, мов мара,
Людям душі роздира.
Тож подумайпогадай,
I держави передай
У надійні добрі руки,
Щоб згадали тебе й внуки.
Добрим словом в добрий час,
 Хай народ прославить нас.
Кремль неначе похитнувся,
Горбачев в цей час проснувся.
Ху-х, наснилася ж мара,
Миттю очі продира.
Вже нема його „пристолу”,
Тягне Буш його з-за столу
І до себе забира.
І зраділи тут усі.
Так скінчив життя ганьбою
Цар останній на Русі.